Златаград - идеальное место для операций с недвижимостью! 
 
Пятница 24 Ноябрь 2017 02:17  О Златаграде |  Наши услуги |  Полезная информация |  Законодательство |  Рынок недвижимости |  Златаград клуб 

 Эксклюзивные предложения   Все объекты   Продать   Сдать в аренду   Оформить заявку на поиск 
 Поиск недвижимости
Количество комнат
  
Этаж квартиры
  
Площадь общая м2
  
Площадь кухни м2
  
Цена у.е
  
Дата поступления
Только c фото

 Очистить  

 
 Поиск по коду
 

03.11.2011 19.16.54 | Проект закон України „Про податок на нерухоме майно (нерухомість), відмінне від земельної ділянки”

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
1.1 Нерухоме майно (нерухомість), відмінне від земельної ділянки – об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
1.2 Будівлі – складені з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкції, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, а також об'єкти власності, функціонально пов'язані з такими приміщеннями, які за типом поділяються на:
1) жилий будинок – будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.
жилі будинки поділяються на жилі будинки квартирного типу різної поверховості та жилі будинки садибного типу:
жилий будинок садибного типу – жилий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із жилих та допоміжних (нежилих) приміщень; 
2) прибудова до жилого будинку – частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну;
3) квартира – ізольоване приміщення в жилому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання;
4) кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах – квартира, в якій мешкають двоє чи більше квартиронаймачів;
5) дачний (садовий) будинок - будинок призначений для відпочинку або проживання.
6) інші будівлі.
1.4 Податок, оподаткування, платник податку (в усіх відмінках) – податок на нерухоме майно, відмінне від земельних ділянок, оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельних ділянок, платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельних ділянок (у відповідних відмінках).
1.5 Фізична особа - громадянин України, іноземець та особа без громадянства.
1.6. Суб'єкт господарювання – господарські організації, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому порядку

Стаття 2. Платники податку

2.1 Платниками податку є власники будівель – фізичні особи та суб’єкти господарювання.
2.2 Якщо об’єкт оподаткування перебуває в спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.
2.3 Якщо об’єкт оподаткування перебуває у спільній сумісній власності фізичних осіб, платником податку є одна з них, визначена за згодою цих осіб. При цьому кожен власник зазначеного майна несе відповідальність за виконання обов'язків, пов'язаних із сплатою податку.

Стаття 3. Об'єктом оподаткування

3.1 Об'єктом оподаткування є будівля, яка є власністю платника податку. 

Стаття 4. Будівлі, що не є об'єктами оподаткування

4.1 Не є об'єктами оподаткування будівлі, які перебувають у власності установ і організацій іноземних держав, які користуються дипломатичним імунітетом та привілеями згідно з міжнародними договорами України;

Стаття 5. Визначення бази оподаткування

5.1. Базою оподаткування є загальна площа об’єкту оподаткування (у разі наявності декількох об’єктів загальна - площа кожного окремого об’єкту), яка визначається на підставі даних, що надаються органами, які здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно.
5.2. База оподаткування об’єктів оподаткування, що перебувають у власності суб’єкта господарювання обчислюється ним самостійно, окремо по кожному об’єкту оподаткування.
5.3 База оподаткування об’єктів оподаткування, що перебувають у власності фізичних осіб обчислюється органом державної податкової служби, окремо по кожному об’єкту оподаткування.

Стаття 6. Ставки податку

6.1 Ставки податку в розрахунку на рік становить 1 відсоток суми місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, за 1 кв. м загальної площі об’єкту оподаткування.
6.2. Ставка податку для будівель, що є основними фондами платника податку – юридичної особи становить 50 відсотків від ставки визначеної у пункті 6.1 цієї статті. 

Стаття 7. Пільги для фізичних осіб

7.1. Від сплати податку звільняються власники будівель – фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей;
7.2. Платник податку має право на пільги у вигляді зменшення бази оподаткування по кожному з видів будівель в таких розмірах:
1) 200 м2 загальної площі будівлі (крім садового (дачного) будинку та індивідуального гаражу);
2) 100 м2 загальної площі садового (дачного) будинку;
3) 100 м2 загальної площі індивідуального гаражу та інші господарські будівлі.
7.3. Пільги, передбачені пунктом 7.2 цієї статті, застосовуються до одного об’єкту нерухомості по кожному виду із зазначених вище незалежно від кількості будівель, що є у власності платника податку. 
7.4. Пільги, передбачені пунктом 7.1 та підпунктом 1) пункту 7.2 цієї статті, застосовується до об’єкту, визначеному платником податку як основне місце його проживання, визначене відповідно до Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, незалежно від кількості та місця розташування об’єктів оподаткування, що є у власності платника податку.
7.5. Якщо право на пільги у платника податку виникає протягом року, пільги застосовуються починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому виникло це право. У разі втрати права на пільги протягом року, податок сплачується починаючи з місяця, що настає за місяцем, в якому втрачено це право.

Стаття 8. Податковий період

Податковим періодом для платників податку є податковий рік, який починається 1 січня і закінчується 31 грудня.

Стаття 9. Порядок обчислення податку

9.1 Нарахування платникам податку - фізичним особам, проводиться органами державної податкової служби.
9.1.1. Підставою для визначення податкового зобов’язання для органів державної податкової служби є інформація органів, що здійснюють реєстрацію прав на нерухоме майно та інформація органів місцевого самоврядування передбачена пунктами 9.4 та 9.5 цієї статті. 
9.2 Розрахунок податку із повідомленням про суму податку, що підлягає сплаті та платіжні реквізити, надсилаються органами державної податкової служби платникам податку за місцем їх проживання (місцем реєстрації) не пізніше 15 липня поточного року. Форма розрахунку встановлюється центральним податковим органом у порядку визначеному законом.
9.3 Платники податку - суб’єкти господарювання самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного періоду і подають до 1 лютого цього ж звітного року органу державної податкової служби за місцезнаходженням об’єкту оподаткування розрахунок за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками щоквартально.
9.3.1 По новоствореному об’єкту нерухомого майна розрахунок подається протягом місяця з дня виникнення права на такий об’єкт. 
9.4 Органи, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно, зобов'язані щоквартально, у 15-денний строк після закінчення кварталу, надавати державним податковим органам за місцем розташування відповідного нерухомого майна відомості, необхідні для розрахунку податку, станом на 1 число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Стаття 10. Порядок обчислення сум податку у разі зміни власника об’єкту оподаткування

10.1 У разі переходу права власності на об’єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об’єкт оподаткування, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у останнього виникло право власності.
10.2 У разі переходу права власності на об’єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року орган державною податкової служби надсилає розрахунок податку новому власнику не пізніше 10 робочих днів з дня отримання інформації про перехід права власності.
10.3 Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

Стаття 11. Порядок сплати податку

11.1 Податок сплачується за місцем знаходження об’єкту оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно положень Бюджетного кодексу України. 

Стаття 12. Строки сплати податку

Податкове зобов'язання за звітний рік з податку на нерухоме майно сплачується:
фізичними особами – може бути сплачено протягом року щомісячно рівними частками, але не пізніше 14 листопада;
суб’єктами господарювання – щоквартально до 30 числа, наступного за звітним кварталом.

Стаття 13. Обов’язки платників податку

13.1 Власники нерухомого майна – платники податку зобов’язані:
а) здійснювати у встановленому порядку державну реєстрацію прав на нерухоме майно, стосовно якого набуто право власності;
б) оформлювати в установленому порядку зміни, зумовлені переплануванням, переобладнанням і добудовою.

Стаття 14. Відповідальність платників податку

Платники податку несуть відповідальність за своєчасність сплати податку у порядку та розмірах, визначених законом.

Стаття 15. Прикінцеві положення

15.1 Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2009 року.
15.2 Статтю 7 Закону України „Про плату за землю” (Відомості Верховної Ради України, 1992, N 38, ст. 560) доповнити новою частиною наступного змісту:
 „За користування земельними ділянками у межах прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах, визначених статтею 88 Водного кодексу України, плата за землю в межах населених пунктів справляється у п'ятикратному розмірі податку, обчисленого відповідно до першої та другої частин цієї статті та у десятикратному розмірі податку, обчисленого відповідно до статті 8 – за межами населених пунктів.”
15.3 Внести зміни до Закону України „Про систему оподаткування” (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 16, ст. 119):
1. Пункти 7 частини першої статті 14 виключити;
2. Частину першу статті 15 доповнити пунктом 3 наступного змісту:
„3) податок на нерухоме майно (нерухомість), відмінне від земельної ділянки”;
3. Речення друге частини третьої статті 15 після слів „у пункті 2” доповнити словами „та 3”. 
15.4 Внести зміни до Бюджетного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2001р., N37-38, ст.189): 
1.Частину першу статті 64 доповнити пунктом 8 наступного змісту:
„8) податок на нерухоме майно (нерухомість), відмінне від земельної ділянки;”
15.5 Внести зміни до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (Відомості Верховної Ради України, 2004, N 51 (17.12.2004), ст. 553):
1. Частину першу статті 28 доповнити абзацом наступного змісту:
“органам Державної податкової служби України відповідно до Закону України “Про податок на нерухоме майно (нерухомість), відмінне від земельної ділянки”.
15.6 Внести зміни до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”:
У статті 5: 
1. Абзац перший підпункту 5.2.5 пункту 5.2 викласти у наступній редакції: 
„5.2.5 Суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України "Про систему оподаткування" (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за будівлі, що не є основними фондами), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 цієї статті.”
2.У підпункті 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 слова „податку на нерухомість” вилучити.

Голова Верховної Ради України

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України „Про податок на нерухоме майно (нерухомість), відмінне від земельної ділянки”

1. Обґрунтування необхідності прийняття проекту Закону

Проблема забезпечення житлом була і залишається в Україні однією з найбільш гострих соціальних проблем. Сьогодні в черзі на отримання нового житла перебувають близько 1,5 млн. українських сімей. Реальні ж можливості поліпшити свої житлові умови щороку мають в середньому лише 1,5 – 2 % сімей. При збереженні такої тенденції термін очікування нового житла складатиме щонайменше 50 років.
Однією з основних проблем, що заважають наблизитись до вирішення житлової проблеми є стрімке зростання впродовж останніх кількох років ціни житла. В окремих регіонах України вона вже перевищила аналогічні показники багатьох європейських країн при набагато гіршої якості вітчизняних квартир.
Зростання цін на ринку нерухомості в 2001—2007 роках не має під собою економічних чинників. Ситуація створена штучно внаслідок маніпуляцій місцевої влади, відповідальної за видачу земельних ділянок, монополізації ринку, дефіциту малометражного житла, діяльності сумнівних посередників та отримання надприбутків будівельними компаніями. Ціни на квартири на первинному ринку у більшості регіонів перевищують собівартість спорудження житла у кілька разів.
Інвестування коштів у нерухоме майно, житлові будинки стало одним із найрентабельніших видів бізнесу, що можуть вести лише дуже багаті люди. Нерідко такі вкладення відбуваються за рахунок тіньових доходів, отриманих незаконним шляхом. 
Водночас, існуюча на сьогодні в Україні податкова система дає змогу великим власникам і далі накопичувати нерухоме майно, оскільки податок на нього відсутній. Натомість, наша держава є однією із світових лідерів за рівнем диференціації доходів і статків населення; країні характерна значна матеріальна нерівність між громадянами України. Величезна кількість малозабезпечених громадян не має можливості навіть у довгостроковій перспективі отримати житло у власність. 
У той же час в усіх демократичних державах співвідношення між багатими та бідними регулюється шляхом використання гнучкої системи оподаткування. Саме таким податком в багатьох розвинутих країнах є податок на нерухоме майно (нерухомість). В окремих країнах надходження від цього податку до місцевих бюджетів складає майже третину усіх надходжень.
Слід відзначити, що податок на нерухоме майно (нерухомість) не є фіскальним податком, не є важелем спрямування проти власника і власністю, а є інструментом справедливого перерозподілу соціальних благ.

2. Цілі та завдання прийняття проекту Закону

Проект Закону України спрямований на досягнення відносної справедливості, призупинення хаотичної скупівлі житла окремими особами з метою його перепродажу за підвищеними цінами, а також акумулювання додаткових джерел наповнення дохідної частини місцевих бюджетів.

3. Загальна характеристика і основні положення проекту Закону

Проектом Закону пропонується врегулювати запровадження податку на нерухоме майно (нерухомість), відмінне від земельної ділянки.
Зокрема, платниками податку передбачено визначити фізичних осіб, в тому числі фізичних осіб – підприємців, а також юридичних осіб – власників будівель.
Об'єктами оподаткування згідно проекту мають бути будівлі, крім тих, що перебувають у власності установ і організацій іноземних держав, які користуються дипломатичним імунітетом та привілеями згідно з міжнародними договорами України.
Базою оподаткування пропонується визначити загальну площу об’єктів оподаткування, що визначатиметься на підставі даних, що надаються органами, які здійснюють реєстрацію прав на нерухоме майно. 
Ставки податку в розрахунку на рік становить 1 відсоток суми місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, за 1 кв. м загальної площі об’єкту оподаткування.
Також ставка податку для будівель, що є основними фондами платника податку – юридичної особи становить 50 відсотків від ставки визначеної у пункті 6.1 цієї статті. Для фізичних осіб - платників податку встановлено пільги у вигляді зменшення бази оподаткування по кожному з видів будівель в таких розмірах:
- 200 м2 загальної площі будівлі (крім садового (дачного) будинку та індивідуального гаражу);
- 100 м2 загальної площі садового (дачного) будинку;
- 100 м2 загальної площі індивідуального гаражу та інші господарські будівлі.
Від сплати податку звільняються власники будівель – фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей.
Зазначені пільги застосовуються до одного об’єкту нерухомості по кожному виду із зазначених вище незалежно від кількості будівель, що є у власності платника податку.
Територіально податок має сплачуватися за місцем знаходження об’єкту оподаткування. 
Встановлено, що власники нерухомого майна – платники податку зобов’язані здійснювати у встановленому порядку державну реєстрацію нерухомого майна, стосовно якого набуто право власності, оформлювати в установленому порядку зміни, зумовлені переплануванням, переобладнанням і добудовою.
Передбачено, що органи місцевого самоврядування не пізніше 2 місяців після набрання чинності цім законом зобов’язані прийняти рішення щодо встановлення ставок податку та розміру пільг.
Крім цього, пропонується внести зміни до Закону України „Про плату за землю” що за користування земельними ділянками у межах прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах, визначених статтею 88 Водного кодексу України, плата за землю в межах населених пунктів справляється у п'ятикратному розмірі податку, обчисленого відповідно до першої та другої частин цієї статті та у десятикратному розмірі податку, обчисленого відповідно до статті 8 – за межами населених пунктів.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

У даній сфері правового регулювання діють: Конституція України, закони України “Про систему оподаткування”, „Про плату за землю”, інші нормативно-правові акти.
Податок на нерухоме майно не є новим для платників податків, оскільки Законом України “Про систему оподаткування” вже з 1999 року його передбачено у складі податків і зборів, але він так і не прийнятий.
Для реалізації положень запропонованого законопроекту не має потреби вносити зміни до інших законодавчих актів.

5. Фінансово-економічне обґрунтування проекту Закону

Питання оподаткування нерухомого майна виникло давно, з того часу як люди отримали право мати майна стільки, скільки їм дозволяють доходи.
Беручи до уваги світову практику, прийняття цього законопроекту буде одним із кроків розвитку вітчизняної податкової системи, а також встановлення соціальної справедливості.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття проекту Закону

Прийняття законопроекту забезпечить умови для встановлення соціальної справедливості та дасть змогу забезпечити додаткові надходження до бюджету за рахунок розширення податкової бази.
Крім цього, запровадження податок на нерухоме майно (нерухомість), відмінне від земельної ділянки, дозволить значною мірою зупинити неконтрольоване збільшення вартості житла та зробить його більш доступним для різних категорій громадян.

Голова ДПА України С.В. Буряк

Матеріал взятий з сайту: http://www.vl-sta.gov.ua/article/1399.html


Рассказать друзьям в ... Twitter Facebook Vkontakte Mail.ru Odnoklassniki Yandex.ru 
Лучшие обьекты

(Администратор сайта)
тел: (0382)700-136
ICQ:
Написать письмо
Skype: zlatagrad
Мы в социальных сетях:
Twitter Facebook Vkontakte Odnoklasniki Mail

Рейтинг каталога сайтов Хмельницкого региона


Коммерческая недвижимость Купить дом Хмельницкий Купить квартиру в Хмельницком Куплю квартиру Недвижимость Недвижимость в кредит Недвижимость Хмельницкий Нерухомість в Хмельницькому: купівля, продаж, оренда нерухомість хмельницький Продать квартиру Хмельницкий рынок жилья Хмельницкий Снять квартиру
Besucherzahler Pretty single Russian women and Ukrainian girls
счетчик посещений
 О Златаграде |  Наши услуги |  Полезная информация |  Законодательство |  Рынок недвижимости   Златаград клуб 
© Златаград 2011 Все права защищены. При использовании материалов сайта активная ссылка на сайт обязательна